ПРАЦЮВАТИ ВСУПЕРЕЧ, ЯК СТРАТЕГІЯ У ТУРБУЛЕНТНІЙ ЕКОНОМІЦІ
Повномасштабна війна стала для українських виробників не просто кризою, а точкою перевірки на витривалість. Для 2D Group – одного з найбільших виробників склопакетів і рішень зі скління в Україні – це означало не зупинку, а перезапуск. У розмові з генеральним директором компанії 2D Group ГЮНГОР БІНГОЛ про коротке планування в довгій війні, запаси скла як стратегічну перевагу та інвестиції, що будуються не лише на рентабельності, а й на вірі.
ПРО БІЗНЕС У ТУРБУЛЕНТНОСТІ
Як повномасштабна війна змінила вашу бізнес-модель – стратегічно, а не лише операційно?
Ми повернулися до роботи вже в середині квітня 2022 року – і відтоді не зупинялися. Стратегія була максимально чесною: хто хотів залишатися – залишався. Якщо хтось приймав рішення виїхати в безпечніший регіон – ми не стримували. Це рішення кожного. Навпаки, допомагали з переїздом і гарантували робоче місце після повернення.
Найбільше змінилося планування. Якщо раніше ми працювали з горизонтом на рік, три чи п’ять років, то сьогодні часто плануємо день у день. Це не гіпербола – це реальність воєнної економіки. І це постійний виклик для менеджменту.
Так само трансформувалася модель управління. Ієрархія стала умовною. У перші місяці всі займалися однією справою – без поділу на «моє» і «не моє». Особливо багато роботи було на деокупованій Київщині. Рішення потрібно було ухвалювати швидко, і брати відповідальність одразу.
Які рішення довелося ухвалювати негайно, а що переглядали системно?
Однією з наших ключових переваг виявився широкий портфель типових проєктів і власні запаси. До 2022 року основними постачальниками флоат-скла в Україну були росія і білорусь. Це факт. І коли імпорт зупинився, ринок опинився у вакуумі.
Ми мали на складах близько 600 тисяч м² скла. Це дозволило оперативно закривати запити без паузи на пошук нової логістики. А вже потім – системно вибудовувати нові ланцюги постачання.
Складнішим було рішення щодо виробничих потужностей. Із трьох заводів – у Києві, Білій Церкві та Сумах – ми були змушені «заморозити» підприємство в Білій Церкві через падіння ринку. Завод у Сумах працює не на повну потужність через безпекові ризики, але ми принципово підтримуємо колектив. У таких умовах людський фактор стає визначальним.
ПРО ВИРОБНИЦТВО І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ
Українське виробництво сьогодні – це про виживання чи про конкуренцію?
Сьогодні це про одночасне існування обох моделей. Виживання – це база. Але якщо не думати про конкурентоспроможність, ти просто не доживеш до післявоєнного ринку.
Ринок висуває нові вимоги: енергоефективність, безпека, швидкість монтажу. Ми реагуємо технологічно – модернізуємо лінії, розвиваємо рішення для складного скління, інвестуємо в енергонезалежність. Наприклад, з жовтня 2025 року всі наші підприємства повністю забезпечені генераторами. Це не опція – це умова безперервного циклу. У воєнній економіці виробник, який не контролює енергетику, не контролює нічого.
Де сьогодні найбільший ризик для виробника?
Найбільший ризик – це безпека. Ми можемо довго говорити про логістику, перебої з постачанням сировини, коливання цін, енергетику чи кадровий дефіцит – усе це складно, але керовано. Бізнес навчився працювати з альтернативними маршрутами, диверсифікувати постачальників, інвестувати в генератори та автономність.
Але є фактор, який не піддається жодному фінансовому чи операційному плануванню – це війна. Гарантувати, що завтра в твій завод не прилетить ракета або дрон, не може ніхто. І саме ця невизначеність є найбільшим ризиком для будь-якого виробника в Україні.
Щодо кадрів, то проблема глибша за сам дефіцит. Питання не лише в тому, чи є спеціалісти на ринку, а в тому, яку цінність ти як роботодавець готовий запропонувати. Це і рівень заробітної плати, і умови праці, і корпоративний клімат. Люди залишаються там, де їх поважають, виконують обіцянки і де вони відчувають стабільність навіть у нестабільні часи. У воєнний період людський капітал стає не просто ресурсом – він стає основою стійкості бізнесу.
ПРО ІНВЕСТИЦІЇ ТА ДОВІРУ
Що сьогодні визначає інвестиційне рішення: цифри чи віра?
Я реаліст, і як виробник добре розумію, що бізнес не може існувати лише на емоціях. Але в Україні сьогодні лише цифр недостатньо. Тут інвестиційне рішення завжди містить елемент віри – у країну, у людей, у майбутнє. Я не громадянин України, але я її патріот. Я живу і працюю тут багато років, і для мене це не просто ринок – це середовище, де я бачу потенціал і сенс довгострокової присутності.
Ми чітко усвідомлюємо: під час війни темпи зростання обмежені, ризики високі, горизонт планування скорочений. Але ми також розуміємо інше – після війни країна потребуватиме масштабної відбудови. І той, хто не зупинився, хто зберіг виробництво, команду, стандарти якості, матиме стратегічну перевагу.
Тому сьогодні інвестиційне рішення – це баланс. Це тверезий розрахунок плюс готовність дивитися на кілька років уперед. Ми готові чекати. І ми впевнені: ті, хто вистояв зараз, стануть сильнішими за будь-якої кон’юнктури в майбутньому.
Як змінилася довіра партнерів?
Ми на ринку України з 2004 року. У нас сучасне, повністю автоматизоване підприємство з виробництва й обробки будівельного, архітектурного та декоративного скла з потужністю понад 30 тис. м². Наша продукція представлена у всіх областях України та за кордоном – і за кожним цим проєктом стоїть довіра.
В умовах війни довіра перестала бути абстрактним словом – вона стала валютою. Партнери обирають не просто постачальника, а компанію, яка виконає зобов’язання незалежно від обставин: перебоїв з енергетикою, логістики чи безпекових ризиків. Ми гарантуємо якість за справедливу ціну – і це принципова позиція.
Для нас важливо: якщо ми заходимо в проєкт, ми його завершуємо. Навіть якщо економічно це складно або невигідно. Тому що в довгостроковій перспективі репутація завжди важить більше, ніж маржа. І сьогодні ми бачимо, що довіра партнерів не лише збереглася – вона посилилася. Бізнес шукає стабільності, відповідальності й передбачуваності. Саме це ми і пропонуємо.
ГОЛОВНИЙ УРОК
2D Group переживає війну не як паузу, а як фазу трансформації. Коротке планування, жорсткі рішення, енергетична автономія, збереження команди – це не антикризовий набір, а нова модель бізнесу.
Не можна будувати бізнес лише на розрахунках. Має бути внутрішня опора: віра в країну, людей і власну справу. Війна показала, що жодна стратегія не витримує удару реальності, якщо за нею не стоїть готовність швидко адаптуватися і брати на себе відповідальність.
Ми зрозуміли, що гнучкість – важливіша за масштаб, команда – важливіша за обладнання, а репутація – дорожча за короткостроковий прибуток. На українському ринку це не менш важлива валюта, ніж гроші.
Тим, хто лише планує інвестувати в українське виробництво, я б порадив три речі. По-перше, мислити довгостроково. Україна – це не ринок швидкого прибутку, це ринок стратегічної присутності. По-друге, будувати команду, а не просто структуру. Люди – це ключовий актив у кризі. І по-третє, бути готовими до турбулентності, але не боятися її. Бо саме в турбулентності формуються найсильніші компанії.
Не існує ідеального моменту для інвестицій. Є лише готовність брати відповідальність і діяти в умовах невизначеності. Війна навчила нас дуже швидко відрізняти критичне від другорядного. Плани можуть руйнуватися за одну ніч, але якщо збережена команда, репутація і дисципліна – бізнес вистоїть.
Україна після Перемоги матиме величезний попит на якісне виробництво. І ті, хто залишився й працював у найскладніші роки, матимуть не лише економічну перевагу, а й моральне право називати себе частиною цієї історії.
#2DGroup #Виробництво #Скло #Будівництво #Інвестиції #СтійкістьБізнесу #Україна