FIDIC В УКРАЇНІ

Майбутня відбудова України потребуватиме не лише ресурсів, а й нових правил гри. Зруйнована інфраструктура, обмежені бюджети та високі ризики вимагають стандартів, що гарантують прозорість, якість і ефективне управління проєктами. Саме тому міжнародні контракти FIDIC мають стати ключовим інструментом для інфраструктурних проєктів в Україні. 

Про те, як стандарти FIDIC змінюють український ринок вже сьогодні, які можливості відкривають для майбутньої відбудови та які бар’єри ще слід подолати, ми поспілкувались з ЯНОЮ ЩИГУРОВОЮ, президентом Асоціації інженерів-консультантів України (АІКУ).

Пані Яно, розкажіть, будь ласка, коротко про Асоціацію інженерів-консультантів України. Яку роль вона відіграє на українському ринку?

АІКУ була створена як платформа для розвитку професії інженера-консультанта в Україні та запровадження міжнародних стандартів у сфері будівництва. Якщо говорити простіше, ми об’єднуємо консалтингові підприємства та фахівців, які відповідають за якісне управління проєктами, технічний нагляд, контрактування, планування ризиків і прозорість реалізації інфраструктурних програм.

Наше завдання – не лише підготувати професіоналів, а й створити в Україні таку екосистему, де інженер-консультант є нейтральним, компетентним і впливовим учасником будівництва. Це ключ до того, щоб проєкти реалізовувалися вчасно, у рамках бюджету й у відповідності до міжнародних правил.

Що означає бути офіційним представником FIDIC в Україні? Які це дає можливості та зобов’язання?

Статус офіційного національного члена FIDIC – це не просто престиж. Це відповідальність за поширення міжнародних практик, сертифікацію фахівців, проведення навчання, участь у розробці політик і навіть вплив на формування галузевих стандартів.

Бути представником FIDIC означає мати прямий доступ до глобальних напрацювань: контрактних умов, етичних стандартів, методологій інжинірингу, рекомендацій для державних закупівель. Для України це критично важливо, особливо у період масштабної відбудови.

Наскільки активно українські компанії інтегруються в міжнародну спільноту інженерів-консультантів?

Останні два роки ми спостерігаємо справжній прорив. Якщо раніше FIDIC сприймали як щось «спеціальне для донорських проєктів», то зараз український бізнес розуміє, що без міжнародних стандартів він просто не зможе бути конкурентним у глобальній економіці та в системі післявоєнної відбудови.

Інтеграція йде поступово: є активні лідери, які працюють у міжнародних проєктах і проходять сертифікацію, багато хто отримує досвід через донорські контракти (ЄБРР, Світовий банк тощо).

Однак присутність ще нерівномірна – багато компаній поки не мають системної міжнародної практики або сертифікованих фахівців. Потрібні координація, навчання і державна підтримка, щоб перетворити поодинокі успіхи на системну інтеграцію.

FIDIC – це не лише «червона» та «жовта» книги.Як би ви описали цю філософію в українському контексті?

Філософія FIDIC – це рівні правила гри, відповідальність сторін і ефективне управління ризиками. В українському контексті це звучить дуже сучасно, адже ми прагнемо відійти від ручного управління, суб’єктивності та «традиційних» підходів, які часто гальмують будівництво.

FIDIC – це не тільки контрактні тексти, а культура процедурності: чіткий розподіл ролей, прозора відповідальність, системне управління змінами і ризиками, раннє запобігання проблемам (early warning) та процедурні шляхи вирішення спорів. В українському контексті це означає перехід від «ad hoc» рішень до передбачуваних, документованих процесів, що підвищують довіру інвесторів і знижують ризики для всіх сторін.

У чому переваги використання контрактів FIDIC порівняно з традиційними українськими підходами?

FIDIC дає стандартизований рамковий механізм для управління контрактом: прозору процедуру зміни обсягів / цін, формалізований менеджмент претензій, роль незалежного інженера / консультанта і дієві механізми вирішення спорів. Це зменшує невизначеність, скорочує тривалість конфліктів, підвищує привабливість проєктів для міжнародних фінансистів і полегшує мобілізацію приватного капіталу. Фактично, це інструмент, який дає можливість будувати швидше, якісніше та із вищим рівнем фінансової дисципліни.

Які елементи FIDIC підвищують прозорість і довіру в інфраструктурних проєктах?

Ключові елементи: чіткі ролі (Employer, Engineer, Contractor), вимоги до документування (журнали, записи, claims register), механізми early warning і зміни контракту, а також передбачені Dispute Boards / ад’юдикація як швидкий інструмент вирішення спорів. Разом вони дають передбачуваний процес прийняття рішень і зменшують ймовірність ескалації до довгих судових розглядів.

Також:

• стандартизовані процедури звітності й приймання робіт;

• чіткий календар рішень, що унеможливлює затягування;

• прозора фінансова модель.

Ці елементи забезпечують той рівень довіри, якого вимагає міжнародний ринок.

Наскільки сьогодні бізнес і замовники готові до системного впровадження FIDIC?

Готовність різна: великі гравці і міжнародні оператори вже адаптувалися або готові працювати за FIDIC; середні та малі компанії ще в процесі навчання. Державні замовники частково готові – особливо у проєктах з міжнародним фінансуванням – але потребують інституційних змін і підготовки персоналу, щоб застосовувати стандарти системно.

Які бар’єри потрібно подолати, щоб FIDIC став стандартом і для внутрішнього ринку?

Головні бар’єри: законодавча невідповідність (публічні закупівлі, бюджетні правила), нестача сертифікованих фахівців, відсутність національних Particular Conditions і офіційних шаблонів, судова та аудитна практика, яка не завжди розуміє FIDIC.

Культурний бар’єр – опір «старих» підходів, коли рішення приймалися не за правилами, а «як домовилися». Для вирішення цих проблем має відбутись поєднання правових змін, системне навчання, створення методичних центрів і пілотних проєктів у державному секторі. Також важливою складовою залишається підтримка з боку держави.

Які країни можуть стати взірцем для України у впровадженні стандартів FIDIC? Наприклад, Польща, Литва, Румунія, країни Балкан – що з їхнього досвіду варто перейняти?

Ми багато вчимося у Польщі, Литви, Румунії та країн Західних Балкан. Це країни, де застосування FIDIC стало помітним і в яких є чого вчитися.

До прикладу, в Польщі стандарти FIDIC широко використовуються в публічних й міжнародних проєктах, але практично завжди адаптуються під національне право та позицію замовника; ключова теза – треба вміти балансувати міжнародні умови й локальні вимоги (договірні «вставки» зі сторони замовника, активна практика управління претензіями). Там адаптували FIDIC під власні державні процедури і зробили це дуже вдало.

Литва демонструє високий рівень професіоналізації публічних замовників, системні підходи до підготовки тендерної документації та навчання кадрів (OECD / національні реформи з підвищення кваліфікації у сфері публічних закупівель). Це показник того, що FIDIC працює краще там, де є кваліфікований контрактний персонал.

В Румунії, наприклад, успішний досвід застосування форм FIDIC у дорожньому будівництві; урок – стандартні форми добре підходять для великих інфраструктурних проєктів, але потребують практичної підготовки сторін і вміння працювати з доповненнями / позовами.

Країни Балкан (Сербія, Хорватія та ін.) мають активне застосування FIDIC у проєктах, які фінансуються міжнародними банками; тут корисні практики створення процедур вирішення спорів (DB / adjudication), мультипартійних механізмів управління ризиками.

Стосовно того, що варто перейняти (конкретно), це чіткі правила індексації цін, форс-мажору та змін умов (польський досвід доводить необхідність гнучких механізмів під час економічних коливань). Також, впровадження механізмів швидкого вирішення спорів, які доводять свою ефективність у проєктах, що фінансуються МБРР / ЄБРР.

У чому головна відмінність української практики будівництва від європейської, і як FIDIC допомагає її подолати?

Відмінність – у культурі управління (більш адміністративні рішення, менше процедурності), слабкій звичці документувати та управляти претензіями системно. FIDIC уніфікує процедури, вводить стандарти документування і ролі, що робить процеси більш передбачуваними і спорідненими до європейських практик – отже сприяє ліквідації цих розривів.

FIDIC змінює цю логіку;

• усе планується до старту;

• ризики виявляються одразу;

• зміни проводяться прозоро;

• прийняття рішень документується.

Це дисциплінує всіх учасників і підтягує український ринок до європейських стандартів.

Які зміни потрібні в законодавстві чи процедурах, щоб FIDIC працював повноцінно?

Необхідно дозволити використання FIDIC у публічних контрактах із відповідними Particular Conditions; закріпити правові механізми індексації і коригування ціни; визнати механізми Dispute Boards / аджудикації; надати методичні настанови для держзамовників; забезпечити нормативну підтримку сертифікації і ведення документації.

Окрім цього, врегулювати сумісність FIDIC із Законом про публічні закупівлі – дозволити в публічних контрактах застосовувати FIDIC як основну форму з можливістю обґрунтованих адаптацій, не блокуючи при цьому механізми узгодження змін. Досвід Польщі / Литви: застосування FIDIC в держпроєктах потребує чіткої інтеграції з національними правилами закупівель.

Також має відбутись правове закріплення індексації цін і механізмів форс-мажору / коригування вартості у державних контрактах, щоб уникати фактичної заборони на коригування у разі серйозних макроекономічних змін; підвищення кваліфікації та сертифікація персоналу в замовників (обов’язкові навчальні програми для працівників, які готують тендерну документацію та супроводжують FIDIC-контракти).

Змінити практики документообігу й архівування доказів – стандарти оформлення актів, журналів робіт, замовлень на зміну тощо (FIDIC дуже чутливий до документування).

Якщо коротко: потрібна одночасно правова адаптація (щоб FIDIC не конфліктував з публічним правом) та інституційна трансформація (навчання, уніфіковані шаблони, DB / adjudication).

Чи стане FIDIC «мовою спільного розуміння» для української інфраструктурної галузі?

Я вірю, що так. Ми вже на цьому шляху: держава, бізнес, міжнародні партнери поступово переходять на єдину систему правил.

FIDIC – універсальна мова інженерно-будівельного світу. Коли всі говорять одними термінами, процеси стають швидшими, а ризики – меншими.

Які найбільші перешкоди сьогодні заважають впровадженню FIDIC у державних та муніципальних проєктах?

Коротко: (1) законодавчі обмеження та неврегульований статус DAAB; (2) низька підготовка замовників; (3) відсутність офіційних шаблонів і National Particular Conditions; (4) судова і аудитна практика, що не завжди враховує FIDIC; (5) брак сертифікованих інженерів та фінансові обмеження. Це комплексна комбінація правових, інституційних і культурних бар’єрів.

ТОП-перешкоди для впровадження FIDIC в Україні:

1. Невідповідність українського законодавства вимогам FIDIC. Закон «Про публічні закупівлі» обмежує зміну ціни та строків виконання, тоді як FIDIC ґрунтується на гнучкій моделі управління змінами. Немає чіткого правового статусу Dispute Boards (DAAB), тому механізм попереднього вирішення спорів не працює. Бюджетне законодавство часто не дозволяє індексацію, коригування вартості та аванси у форматі, який передбачає FIDIC.

Наслідок: контракти FIDIC «ламаються» під українські норми, втрачаючи свою ефективність.

2. Низький рівень підготовки державних замовників. Бракує фахових інженерів, контрактних менеджерів, спеціалістів із претензійної роботи. У Замовників просто немає людей, які розуміють, як працюють процедури FIDIC (early warning, claims management, variations тощо). Рішення приймаються «адміністративно», а не процедурно, як вимагає FIDIC.

Наслідок: документація готується неправильно, а управління контрактом стає хаотичним.

3. Відсутність типових документів і національних умов (Particular Conditions). Кожен замовник «вигадує свою версію» FIDIC, часто суперечливу чи юридично некоректну. Немає офіційних шаблонів Red / Yellow / Silver Book для державних та муніципальних проєктів. Технічні специфікації застарілі й не синхронізовані з філософією FIDIC.

Наслідок: високі ризики спорів, зростання вартості, неприйняття умов підрядниками.

4. Українська судова та контрольна практика не адаптована під FIDIC. Судді часто не знайомі з природою FIDIC-контрактів, їхньою процедурністю та логікою. Державні аудитори можуть трактувати процедури FIDIC як «порушення», бо вони не вкладаються у звичні норми. Акти контролю часто суперечать міжнародній контрактній логіці.

Наслідок: замовники бояться застосовувати FIDIC, щоб не отримати проблем з аудитом або правоохоронцями.

5. Культурний бар’єр: українська модель управління ≠ FIDIC-модель. У державних проєктах домінує підхід «замовник контролює все», а не «інженер-консультант управляє процесом незалежно». Недостатня контрактна дисципліна: несвоєчасні рішення, несистемне документування, слабка робота з ризиками. Часто переважає логіка «якось домовимося», а не «процедури і письмова фіксація».

Наслідок: FIDIC вимагає жорстких процедур і документування – нинішня практика цьому суперечить.

6. Недостатній ринок фахівців, які мають досвід роботи на контрактах виключно FIDIC. На жаль, в Україні дуже мало досвідчених FIDIC-інженерів, DB-членів, контрактних менеджерів.

Більшість компаній не мають досвіду роботи з міжнародними контрактами, зокрема FIDIC. Натомість, це саме той стандарт контрактних документів, за якими будуються всі великі проєкти, в основному за кошти МФО.

Наслідок: замовники не можуть правильно призначити інженера-консультанта, а підрядники – виконувати свої зобов’язання.

7. Фінансові та бюджетні обмеження. FIDIC часто вимагає наявності резервів на ризики, коштів на DAAB, страхових гарантій. У державному секторі такі витрати часто не закладені й не схвалюються фінконтролем.

Наслідок: контракти «урізають» і спрощують, нівелюючи переваги FIDIC.

Тобто, FIDIC стикається не з однією проблемою, а з комплексом бар’єрів: правових, інституційних, культурних, ринкових і фінансових. Поки вони не вирішені системно, FIDIC у державних / муніципальних проєктах працюватиме лише частково або формально.

Наскільки держава і бізнес готові відмовитися від старих підходів і перейти на міжнародні стандарти?

Є готові сегменти: великі компанії, міжнародні підрядники і частина донорських проєктів вже працюють за FIDIC. Державний сектор демонструє інтерес, але консерватизм і внутрішні регуляторні вимоги уповільнюють зміни. Перехід вимагає лідерства на рівні міністерств, пілотних кейсів і гарантій від міжнародних фінансових інституцій.

Як АІКУ планує розширювати співпрацю з FIDIC, ЄБРР і Світовим банком у контексті відбудови України?

Ми працюємо у трьох ключових напрямках:

1. Підготовка і сертифікація фахівців – спільні навчальні програми, тренінги та іспити.

2. Адаптація контрактних умов до українських реалій – спільна робота над гайдлайнами та рекомендаціями.

3. Інституційна підтримка держави – консультації, експертні групи, пілотні проєкти, інтеграція FIDIC у програми реконструкції.

Загалом, Україна має шанс стати однією з найсучасніших інфраструктурних систем у Європі – і партнери це бачать.

 #FIDIC #ВідбудоваУкраїни #Інфраструктура #Інвестиції #Будівництво #УправлінняПроєктами #АІКУ